8 березня один з лідерів білоруської опозиції Світлана Тіхановском зустріч з президентом США Джо Байденом, підкресливши, що Вашингтон «зараз вже приділяє увагу Білорусі». Це сталося на тлі критики держсекретаря США Ентоні Блінкена на адресу білоруської влади, і президента Білорусі Олександра Лукашенка в «диктатуру». Який політики дотримуватиметься США по відношенню до білоруської опозиції, і на які сили буде робити ставку Вашингтон, в інтерв'ю «Евразія.Експерт» розповів політолог-американист Дмитро Дробницкий.
- Дмитро Олегович, чого хоче добитися від зустрічі з президентом США Джо Байденом Світлана Тіхановском?
- Це така давня традиція: будь-яка несистемна ліберальна опозиція рано чи пізно стає клієнтом «великого західного начальства». Це, на жаль, вже просто закон природи. Тут просто все: навіть якщо людина дуже щирий демократ, рано чи пізно йому доводиться вибирати - або він якось думає про суверенний розвиток своєї власної країни, або не вступати в протиріччя з великим «демократичним» начальством у Вашингтоні, яке все підпорядковує собі.
Всі розмови про західному типі демократії в деякому сенсі термінологічно вже не вірні, тому що західна демократія, як ми бачимо в 2020 р дуже яскраво - це спосіб управління ліберальної еліти. Для того, щоб ця еліта продовжувала керувати, не має значення вже, чи є там правильні і чесні вибори і підрахунок голосів, чи є вільна преса. Таким чином, всім, хто зберігає або ілюзію або цілком розумно це робить, доводиться йти на килим до глобального начальству, нічого тут дивного немає.
- Задовольнять вимоги Світлани Тіхановском в США? Який може бути реакція американський адміністрації?
- По голові погладять, скажуть: «Молодець, давай далі дій». Там все буде залежати виключно від тих планів, які будуються в Держдепартаменті щодо найближчих до Росії країн. Плани ці до кінця ще не зверстано, але в загальному все буде залежати від цього.
Видно, що як тільки прийшла адміністрація Байдена в Білий дім, обсяг фінансування різного роду опозиції всюди дуже сильно зріс.
Якщо раніше всі, що Держдепартамент зміг від Трампа заховати, він кидав на ці цілі (Трамп не дуже полюбляв фінансувати демократії за кордоном), то зараз, звичайно, шлюзи відкрилися, гроші потекли. Але якийсь страшно прямо організованою атаки поки не було, хоча ми бачили самі неприємні прояви в Білорусі, в Росії і так далі. Я думаю, що серйозний тиск і серйозні атаки ще попереду.
- 8 березня в ході церемонії визнання заслуг активістів усього світу держсекретар США Ентоні Блінкен назвав президента Білорусі Олександра Лукашенка «останнім диктатором Європи». Чи означає це перехід до остаточної заморожування відносин Вашингтона з офіційним Мінськом?
- По-перше, назва «останній диктатор Європи» не ново, воно зародилося ще в адміністрації Клінтона і потім дуже активно під час адміністрації Обами вимовлялося. Мабуть, у Олександра Лукашенко свого часу була якась ілюзія, що адміністрація Трампа, як адміністрація в достатній мірі прагматична, буде здійснювати з ним контакти, і вона дійсно це робила, коли Помпео їздив, і що за рахунок цього вийде зберегти багатовекторність. Зрозуміло, що навіть і тоді це була не дуже робоча схема, а вже зараз - тим більше. Зараз вже, якщо відбудуться контакти влади, то тут вже в Кремлі доведеться міцно задуматися про те, що знову Олександр Лукашенко задумав, але на ділі, присутніми бувши для нього це все одно нічим хорошим не закінчиться.
Проблема полягає саме в тому, що час, коли можна було за допомогою певного балансу між двома центрами сили щось для себе викружівать, пройшло. І Росії все складніше терпіти багатовекторність у себе на кордонах - це не сприяє національній безпеці.
- Це означає, що відносини США і білоруської влади знову погіршаться?
- Я думаю, що, так, з прагматичних міркувань. Все-таки прагматики у демократів менше - у них чіткі ідеологічні проекти і цілі в даному випадку. Що хотів Помпео? Йому просто треба було подивитися, чи не увійде в Білорусь Китай раніше США, все інше було для нього гранично нецікаво. Білорусь - це цілком певна межа західного світу, і вона повинна бути підпорядкована інтересам Заходу. Як вона може бути підпорядкована інтересам Заходу? Ясно, що через втрату суверенітету, через розрив відносин з Росією, відрив її від можливого посилення впливу Москви.
Це все розглядається саме так, тому не знаю як там щодо короткочасного поліпшення, якщо раптом Олександр Лукашенко захоче пограти в глобальну демократію, то, може бути, воно і буде, але закінчиться воно дуже швидко і погано. Тому генеральна лінія дуже проста - відірвати, розірвати і знищити державність. Я думаю, що фінансувати другий проект зразково-показового виставкового слов'янської держави, як намагалася зробити з Україною та ж, до речі, адміністрація в 2014 р, не стануть через очевидну провальності такого роду проекту. Тому будуть просто розривати і підпорядковувати без всяких ігор в якийсь зразкове ліберальна держава.
- Який стратегії дотримуватимуться США по відношенню до білоруської опозиції? На кого буде зроблена ставка?
- Зараз у американської адміністрації в цілому і у їхніх підлеглих з Єврокомісії є серйозні претензії до ліберальної опозиції на пострадянському просторі, тому що нічого істотного зробити вони не змогли. Зараз явно буде якийсь перегляд тактики. На цю справу будуть виділені великі гроші. У США взагалі є така ілюзія, що, якщо виділити дуже багато грошей, то все вийде.
У будь-якому випадку тиск буде зростати. Зараз поки єдине, що можна сказати, що справа тут навіть не в розколі опозиції (це наслідок), а справа просто в глобальному розчаруванні начальства в тій ліберальної опозиції, яка на пострадянському просторі є на сьогоднішній день.
А що далі вони будуть робити - подивимося. Зараз поки видно, що по пострадянському простору плани ще тільки набираються.
- У випадку, якщо навесні в Білорусі поновляться протестні акції, то якою буде реакція США?
- Питання, як їх підтримають США - чисто риторично ( «ми з вами» і так далі) або ж це буде якась технічна велика допомога в координації. Рівень підтримки дуже сильно залежить від того, які плани побудують в Білому домі, як вони собі бачать це все справа. На сьогоднішній день там є певного роду розгубленість, яка пов'язана з тим, що ніяких цілей всі ці акції ні в Білорусі, ні десь ще не досягли, і в цьому сенсі зрозуміло, що тактика буде переглядатися. Якщо люди вийдуть, то звичайно підтримають, як же ще. Багато представників Держдепартаменту скажуть свої правильні слова, а ось реальний питання підтримки буде вирішуватися в залежності від того, яка тактика буде прийнята.
- Нещодавно в Сочі пройшли переговори президента Росії Володимира Путіна і президента Білорусі Олександра Лукашенка, де лідери країн обговорили зміцнення військового співробітництва, повернулися до теми «дорожніх карт» поглибленої інтеграції в Союзній державі. Чи вплине це на політику США?
- Політика США та взагалі Заходу щодо Білорусі і будь-який інший країни в оточенні Росії зміниться тільки в тому випадку, якщо дійсно стратегія наша на пострадянському просторі зміниться. На сьогоднішній день немає поки відчуття, що стратегія всерйоз змінена.
У Росії до цього ставляться так, що це їх суверенний вибір, і до тих пір ситуація буде залишатися незмінною. Все зміниться тільки в той момент, коли буде сказано, що це зона впливу Москви. Чи не «ми вітаємо суверенний вибір Білорусі», а «це зона впливу Москви». І ось в цей момент все зміниться, а до цього часу буде відбуватися те ж саме. Як показує практика (українська, наприклад) в якийсь момент щось може зламатися, і в якийсь момент у західних сил може щось вийти. Знову приїде та же Нуланд на якусь площу, роздасть печеньки, а там вже і гроші приспіють. Схема відома - коли починає слабшати влада, щось таке відбувається. У цьому сенсі я б на місці Олександра Лукашенка на лаврах не спочиває. Він уже видихнув і вирішив, що врятований, а насправді все це триває, і ніякого порятунку в багатовекторності немає. Поки Росія буде продовжувати підтримувати цю багатовекторність, від неї будуть продовжувати відколюватися країни з її найближчого оточення, не дивлячись ні на які запевнення в дружбі, мирі та все інше.
Розмовляла Марія Мамзелькіна