Ірина стала популярною в дев'яностих роках двадцятого століття, закінчивши
всього в 13 років і поступово в МГУ на економіста. Її кар'єра складалася досить успішно, але психічне здоров'я залишало бажати кращого.
Не така як всі
Про неї вперше написали в «Учительській газеті», коли Ірині було близько десяти років. Також була знята пара коротких сюжетів по телевізору. Потім в засобах масової інформації про неї згадувати перестали, і прикріпили до дівчинки психолога. Але це було зроблено швидше для того, щоб краще вивчити Іру, а не для того, щоб допомогти їй справитися зі своїми труднощами. Зате Академія наук зробила своє сприяння в переході в школу краще.
Ірина Полякова у віці п'яти років прочитала 26 томів Жюля Верна. Це один з найбільш цікавих фактів з її біографії. Дівчинка досить добре розмовляла з 1,5 років і приблизно з того ж віку читала.
Ірина Полякова не озивається про своє дитинство, як про щось веселе і позитивне. Вона була єдиною дитиною в сім'ї. Її мати була одержима ідеєю зробити з дочки вундеркінда і розробляла для цього комбінації своїх власних методів, не нехтуючи різними експериментами. Всі свої далекосяжні плани вона прагнула реалізувати за допомогою своєї дитини.
Ірина пішла в одну із самих звичайних шкіл на околиці Москви. Але вже через кілька років їй настійно порекомендували перевестися в гімназію.
Вчителька початкових класів довгий час не любила Ірину, оскільки та постійно виправляла за нею деякі помилки. За те, що дівчинка виконувала великі обсяги завдань за власною ініціативою, вчителька одного разу поставила їй двійку і змусила заново переписати всю зошит. Ірина плакала і переписувала всю ніч. У неї стався серцевий напад. Після цього випадку мама перевела її в той клас, де сама викладала, але там навчалися тільки хулігани і двієчники. Мама попередила, щоб дівчинка нікому з них не заважала і тихо робила свої завдання.
За півроку дівчинка повністю освоїла програму третього класу, а потім за пару тижнів і програму четвертого. Так вийшло, що за короткий період Ірина освоїла програму трьох років.
Відносини з однокласниками у Ірини Полякової зовсім не складалися. Вчителька виділила її на загальному тлі, назвавши інших «цурками з очима». Після цього випадку однокласники обходили її стороною. Дівчинка не вміла відстоювати свою позицію перед оточуючими, а її батьки не вважали це необхідним навиком. Відсутність соціалізації зіграло свою роль.
В іншій школі відносини з однокласниками стали краще, але не набагато. Ірина не подружилася з ними, незважаючи на те, що намагалася до них тягнутися. У підсумку, вона все одно виявилася ізгоєм. Навчання стало для дівчинки єдиною розвагою і навіть притулком. Саме від навчання Ірина отримала задоволення, так як за це її хвалили.
З боку однокласників були жарти і дрібні капості.
Дівчинка довгий час страждала від контролю і підвищеної опіки з боку батьків. Під час цікаве студентське життя вони продовжували водити її за ручку до самих дверей університету. Також в її житті були присутні заборони на фарбування волосся, походи в гості і на дні народження.
Ірині в МГУ доводилося приховувати свій вік, щоб інші не дізналися про те, що вона вундеркінд. Правда відкрилася тоді, коли у дівчини вже з'явилися друзі, сформувалося коло спілкування. Але батьки продовжували тиснути на неї своїм контролем. Єдине, чого їй хотілося, втекти від матері і батька скоріше.
У 18 років їй дійсно вдалося це зробити. Вона втекла і стала жити з колишнім однокласником на знімній квартирі. Батьки активно висловлювали своє обурення. У якийсь момент дівчина перестала спілкуватися з ними. Але через хворобу батька довелося відновити відносини.
Жити з батьками набагато гірше, ніж без них, незважаючи на те, що самостійне життя важка. Ірині навіть довелося приховувати покупку власного автомобіля. Але розповісти про це пізніше все-таки довелося. Батьки сприйняли таку новину негативно.
У віці 20 років Ірина поїхала в Канаду. Там у неї зав'язалася досить романтична історія. У якийсь момент вона зібралася заміж, але так і не вийшла. Звичайно, можливість залишитися за кордоном була. Але дівчина не помітила там цікавих їй перспектив. У Швейцарії вона домоглася набагато більшого, ніж її колишній молодий чоловік, який працював в Канаді.
Є таке поняття «нарциссическое розширення батьків». Саме це і було властиво батькам Ірини. В результаті у дівчинки не було нормального дитинства, в якому вона сильно потребувала. Коли вундеркінди виростають, у них два шляхи розвитку. Одні живуть в своїх досягненнях, їм комфортно бути мегауспешнимі, не дружать з ними - і добре, їм ніхто не потрібен. За підсумком, вони можуть стати самотніми і навіть нещасними. Інші намагаються щось змінити, але їх продовжують штовхати.
Ірина Полякова випробувала на власному досвіді домашнє насильство. Тут мова йде про її колишніх чоловіків. Їх було двоє. В даний момент Ірина в розлученні, але тим не менш у неї є відносини.
Ситуація з особистим фронтом у неї довгий час не поліпшувалася, тому що батьки протягом усього життя вселяли їй, що Ірина хороша тільки в навчанні, а будь-яка спроба завести відносини обов'язково закінчиться погано. Це призвело до того, що вона вибирала невідповідних їй чоловіків, які не поважали її, але терпіла таке ставлення до себе. Вимоги до чоловіків у Ірини протягом усього життя були занадто заниженими. Це вдалося виправити тільки завдяки довгій роботі над собою.У Ірини є син, якому зараз 13 років. І він звичайна дитина. Єдине, що бентежить його мати - різний склад розуму. Якщо у неї він математичний, то син - гуманітарій.
Відносини Ірини з її матір'ю зазнавали змін. Після психотерапії їй стало набагато простіше вибудовувати особисті кордону та припинити будь-які спроби маніпуляції і тиску.
Зараз Ірина працює керівником з маркетингу та PR в Росії і СНД компанії QNET.