В ході великої прес-конференції 18 січня голова МЗС Росії Сергій Лавров торкнувся і відносини Москви з Пекіном, зазначивши їх тісну співпрацю, в тому числі в ООН. У свою чергу, в китайському МЗС заявили, що двосторонні відносини «пройшли хрещення пандемією нового коронавируса і витримали випробування змінами». У 2021 р виповнюється 20 років з моменту підписання оновленого Договору про добросусідство, дружбу і співробітництво. Як підкреслила офіційний представник МЗС КНР Хуа Чуньїн, з цієї нагоди в новому році Пекін має намір просувати двосторонні відносини «з вищою відправної точки, в більшому масштабі і на більш глибокому рівні». Що це означає і в якому напрямку буде розвиватися взаємодія Росії і Китаю в 2021 р проаналізував експерт Центру вивчення перспектив інтеграції Володимир Нежданов.
Хоча початок 2020 р обіцяло позитивні очікування, пандемія коронавируса стала «чорним лебедем», які надали вплив на всі сторони як світової політики в цілому, так і російсько-китайської взаємодії зокрема. Одностороннє рішення щодо закриття російсько-китайського кордону, інциденти з громадянами КНР на перших порах посилення заходів по боротьбі з пандемією і масштабне падіння світових темпів економічного зростання стали причиною спекуляцій щодо кризи, що насувається партнерства Москви і Пекіна. Проте, Росії та КНР вдалося не тільки зберегти досягнутий рівень відносин в цей непростий рік, але і намітити перспективи зміцнення співпраці на 2021 р що відбилося в Спільному комюніке за підсумками двадцять п'ятому регулярної зустрічі глав урядів Росії і Китаю, пройшла 2 грудня .
Паливно-енергетична сфера: нові вершини
Російсько-китайська співпраця в паливно-енергетичному комплексі поступово веде до створення енергетичного альянсу двох країн. Сьогодні енергетична співпраця Москви і Пекіна виступає одним з найбільш стійких факторів, здатних визначити регіональну енергетичну кон'юнктуру в перспективі, а прагнення збільшити обсяг двосторонньої торгівлі до $ 200 млрд до 2024 р підштовхує Росію до нарощування поставок енергоресурсів в КНР. Перспективи енергетичної співпраці були перераховані в Спільній заяві Росії та Китаю «Про розвиток відносин всеосяжного партнерства і стратегічної взаємодії, що вступають в нову епоху».Поставки енергоносіїв становлять 63% товарообігу Росії і КНР. Співпраця в нафтогазовій сфері залишається головним двигуном двостороннього енергетичного діалогу. Поставки нафти з Росії в Китай збільшилися до 1,83 млн барелів на день станом на кінець вересня 2020 р що робить Росію другим найбільшим постачальником нафти в КНР: головним її конкурентом залишається Саудівська Аравія, яка поставляє в КНР 1,9 млн барелів сирої нафти в день. Ер-Ріяд має намір зміцнювати своє становище на китайському нафтовому ринку, його поставки у вересні зросли на 53% в порівнянні з показниками серпня. Однак імпорт сирої нафти з США в Китай у вересні зріс усемеро в річному численні.
Ймовірно, в 2021 р КНР продовжить нарощувати обсяги поставок нафти. У вересні 2020 р Китай імпортував на 17,6% більше нафти в порівнянні з 2019 року, а значить, конкуренція Росії, США і Саудівської Аравії на китайському нафтовому ринку буде тільки рости.
Експорт російського газу в Китай по трубопроводу «Сила Сибіру» протягом року відставав від плану. За січень-серпень 2020 г. «Газпром» прокачав через трубопровід за все 2,3 млрд куб.м газу, що становить менше половини від запланованого обсягу. Через пандемії Китай різко скоротив споживання природного газу, однак почав формувати запаси палива на майбутнє, активно скуповуючи дуже дешевий газ. Однак мусується думка, що у «Газпрому» не вистачає потужностей в Східному Сибіру для виконання контракту з КНР.
Китай також залишається одним з головних ринків експорту російського вугілля і електроенергії. Головною перешкодою для подальшого зростання поставок виступає недорозвиненість прикордонної інфраструктури. Таким чином, однією з ключових завдань на 2021 р стає сприяння завершенню будівництва залізничного мосту Ніжнеленінское-Тунцзян і відповідного пункту пропуску, а також розвиток транскордонної інфраструктури.
Торгово-економічні відносини: пандемія не привід для уповільнення
Незважаючи на пандемію, російсько-китайський товарообіг за підсумками 2020 р може оновити рекорд минулого року, коли взаємна торгівля Москви і Пекіна перевищила $ 110 млрд.
Хоча співпраця в нафтогазовій сфері залишається флагманом російсько-китайської торгівлі, новим драйвером поступово стають продажу в КНР сільськогосподарських товарів. За перші вісім місяців 2020 р російський експорт сої в Китай виріс на 9% до 490 000 тонн в річному обчисленні, а експорт соєвої олії - на 140% до 216 000 тон. Крім того, поставки м'яса і субпродуктів з Росії в Китай в 2020 р збільшилися в дев'ять разів, а соняшникової олії - в два рази, почалися поставки російської яловичини. Однак в 2021 р може відбутися скорочення російської присутності на китайському ринку сої та зернових через введення Москвою експортного мита на соєві боби і квотування вивозу пшениці, жита, ячменю і кукурудзи.
Москва і Пекін мають намір продовжити дедоларизацію у взаємних розрахунках. У першому кварталі 2020 року частка долара в товарообігу Росії і КНР склала близько 46%, причому ще в 2015 р долар займав майже 90% двосторонньої торгівлі Росії і КНР. При цьому частка євро в двосторонніх розрахунках в першому кварталі склала рекордно високий рівень - 30%, частка юаня - 17%, а частка рубля - 7%.
Однак поки митна статистика КНР говорить про невеликому спаді російсько-китайського товарообігу. За підсумками дев'яти місяців 2020 р товарообіг Росії і КНР скоротився на 2% в порівнянні з аналогічним періодом 2019 р за підсумками десяти місяців торгівля показала спад на 2,3%. При цьому драйвером торгівлі виступає експорт товарів з КНР, тоді як динаміка імпорту російських товарів до Китаю залишається в негативній зоні. Незважаючи на уповільнення темпів взаємної торгівлі, в грудні очікувалося збільшення попиту на російські енергоносії, що повинно послужити основою для встановлення нового торгового рекорду.
Як наслідок, ключовим завданням Росії в 2021 р стає закріплення результатів по диверсифікації товарообігу з КНР.
Попередні два роки аналітики відзначали успіхи російських сільгоспвиробників на китайському ринку через ескалацію торгових суперечностей Пекіна і Вашингтона. Прихід до влади Джо Байдена і готовність нової американської адміністрації до більш прагматичного підходу в торгово-економічних відносинах з Пекіном підкреслює, як важливо для Росії в новому році сприяти підписанню «дорожньої карти» по високоякісному розвитку російсько-китайської торгівлі товарами і послугами до 2024 р , а також прагнути до вдосконалення структури, виявлення нових точок економічного зростання, подальшого поліпшення ділового середовища для торгівлі та інвестицій. У Китаї відзначають, що подальше торговельне співробітництво з Росією буде перебувати під впливом першої фази торгового угоди КНР і США. Проте, прийняття «дорожньої карти» дозволить зробити розвиток двосторонньої торгівлі більш передбачуваним.
Співпраця у військово-технічній сфері: досягнення та складності
Допомога Росії в створенні систем попередження про ракетний напад в КНР поряд з проведенням спільних військових навчань засвідчує безпрецедентний рівень довіри сторін. Надаючи КНР передові технології і навчаючи китайських фахівців, Росія зміцнює позиції Китаю в протистоянні з США. Особливістю союзу Росії та Китаю може стати те, що цей альянс буде спрямований на зниження ризиків посилення політичного та економічного тиску Вашингтона на Москву і Пекін.Однак суперечності, що стосувалися затримки поставок систем С-400 влітку 2020 р і заяви китайських дипломатів з нагоди святкування 160-річчя Владивостока змусили багато ЗМІ говорити про розлад у відносинах Москви і Пекіна. Іншим фактором, здатним чинити тиск на військове співробітництво сторін, може стати нова надзвукова крилата ракета «BrahMos» спільної розробки Росії і Індії. Китай стурбований бажанням Філіппін придбати ці ракети, враховуючи, що в процес поставок включена і Росія.
Подальша динаміка зміцнення військового співробітництва Москви і Пекіна опинилася в залежності від можливості сторін вибудувати баланс інтересів таким чином, щоб, з одного боку, не допустити надмірної залежності один від одного, а з іншого - забезпечити можливість диверсифікації військово-технічного співробітництва з іншими країнами без шкоди для двосторонніх відносин.
З іншого боку, одним з головних подій 2020 р можна вважати продовження Росією і Китаєм Угоди про повідомлення про пуски ракет на 10 років. Це показує не тільки високий рівень довіри, а й готовність КНР до ведення діалогу про глобальне контролі над озброєннями. Продовження угоди між Москвою і Пекіном може вплинути на нову адміністрацію США і зробити її більш гнучкою в питаннях обговорення контролю над озброєннями.
Прагнення Пекіна заручитися підтримкою Москви пов'язане з побоюваннями оформлення американо-європейського союзу, спрямованого на стримування КНР. Зокрема, НАТО все частіше говорить про розвиток військового потенціалу Китаю як про загрозу для розвитку та існування Альянсу.
Головний виклик - громадський діалог
У китайському МЗС зазначили, що пріоритетом дипломатичної порядку Китаю в 2021 рік стане зміцнення стратегічних зв'язків з Росією. Однак, незважаючи на успіхи в політичній, економічній і військово-технічній сферах, Росії та КНР не вдається налагодити якісний суспільний діалог. На громадському рівні росіяни зберігають двояке ставлення до Китаю.
У вересні 2020 г. «Левада-центр» опублікував результати опитувань, які демонструють подвійне сприйняття КНР і китайців серед росіян. З одного боку, думка про те, що Китай виступає найближчим другом Росії, поділяють 40% респондентів. За цим показником Китай відстає лише від Білорусі, яка набрала 58%. При цьому показник щодо КНР знаходиться в залежності від стану відносин Росії і Заходу. Так, до 2014 р не більше 24% росіян були готові назвати Китай союзником Росії. На особистісному рівні більшість росіян і зовсім не готові до близьких стосунків з вихідцями з Китаю. Лише 10% жителів Росії готові бачити китайців серед своїх родичів або друзів. 16% не заперечують, щоб китайці стали їхніми сусідами чи колегами по роботі. Більше половини росіян вважають за краще тримати громадян КНР на максимальному від себе відстані, виступаючи за обмеження або повну заборону на їх в'їзд в Росію.
З іншого боку, нестабільна епідемічна ситуація в Росії здатна завдати шкоди російському іміджу в КНР. У 2020 р Китай неодноразово закривав кордон з Росією для забезпечення епідемічної безпеки, що призводило до перебоїв з поставками товарів через кордон, особливо в регіони Далекого Сходу. Відмова від введення карантинних заходів в Росії поряд зі збереженням негативної епідемічної ситуації можуть привести до створення негативного образу країни в китайському суспільній свідомості. У підсумку це може призвести до довгострокових негативних наслідків для російського бізнесу в Китаї.
Таким чином, проблематика суспільного сприйняття залишається найбільш слабкою стороною російсько-китайських відносин.
Головна небезпека такої ситуації полягає в накопиченні протиріч, здатних привести до погіршення двосторонніх відносин під тиском громадськості. Як наслідок, головним завданням для Москви і Пекіна на 2021 р залишається робота по зміцненню громадського діалогу, щоб успіхи співпраці, досягнуті завдяки взаємодії на вищому рівні, не стали заручниками суспільної недовіри і забобонів.
Володимир Нежданов, магістр міжнародних відносин, експерт Центру вивчення перспектив інтеграції