Російські німці вперше згадуються в джерелах IX століття, проте масове переселення німецького народу в Московську державу відбулося значно пізніше. При цьому самі німці приїжджали в іншу країну далеко не з власної волі.
В історії було кілька "хвиль" переселення, однак наймасштабніша доводиться на період розорення Новгородського князівства і Ганзейской торгової асоціації, що стало причиною появи німецьких купців в районі торгового шляху, що веде до Новгороду.
Через кілька століть в Москві вже сформувалася Німецька слобода, що вказує на масовість іноземців. Більш того, російські німці стали окремою етнічною групою зі своїми особливостями культури і мови. З чого ж почалося їх поява в Росії? Як склалася доля цього народу в чужій країні, яка стала другою батьківщиною?
Поява російських німців
Як вже було сказано, вперше про німців на Русі заговорили в IX столітті. Більшість їх проживало в Новгороді, одному з найбільших економічних центрів країни. Представники німецького народу селилися в цих місцях, щоб займатися торгівлею і ремеслами, чому сприяла близькість найбільшого торгового шляху, що веде з Європи в Росію.
В ту пору згадується про новгородському "німецькому дворі" - районі, де виготовлялися і зберігалися різноманітні товари в кінці XII століття. У Російську державу переселяється значна частина вихідців з Німеччини за часів правління Івана III і Василя III. Але найбільш масової стає "хвиля" XVI століття, коли на престол зійшов Іван Грозний.
При ньому стали з'являтися загони найманців, що в народі називали "німецькими". Що примітно, в них складалися не тільки німці, але і представники інших європейських народів, однак люди бачили поступове утворення і розширення німецької діаспори, що перетворювало всіх іноземців в "німців".
Ремісники, солдати, лікарі
Іноземних солдатів в своїй армії цар вважав основною ударною силою, витрачаючи чималі суми на їх утримання. Як зазначає історик Тетяна Чернікова, більшу частину найманців спочатку складали протестанти.У 1575 році в Москві була зведена перша лютеранська церква, що пізніше стала називатися церквою Святого Михайла. При Івані Грозному також стали з'являтися Німецькі слободи в різних містах. Найбільшою серед них стала слобода в столиці, яка представляла окремий район для німецької діаспори.
Російські правителі змогли оцінити по достоїнству і німецьких лікарів, багато з яких служили при дворі. У ті часи в Росії було чимало знахарів, проте лікарі-професіонали залишалися рідкістю. Одними з найвідоміших медиків серед російських німців стали Ніколаус Бюлов і Теофіл Маркварт, що перевели на російську мову старовинний лікарський порадник «Благопрохладний вертоград, здоровому створення».
Нове переселення і планування депортації
У період правління Катерини II німецькі селяни були переселені на землі Поволжя і Степового краю. Понад півстоліття представники цього народу зберігали особливості культури і мови, який залишався "законсервованим" в порівнянні з його аналогом з Німеччини, що постійно розвивався.
Завдяки маніфестам 1762-1763 рр. відбувається наймасовіший приплив в Росію вихідців з Німеччини. Катерина Велика, що сама була уродженої німкенею, усвідомлювала, що її земляки допоможуть освоїти простори стрімко розширюється нової Батьківщини.
Непростим для російських німців виявився минуле століття. Через початок Першої світової війни урядом Росії було прийнято рішення про відчуження земель у переселенців з Німеччини та Австро-Угорщини. Відбувається примусове виселення німців з регіонів, де було оголошено військовий стан, закриваються німецькі школи і газети. Така політика стала причиною бунтів і погромів, що були проведені німцями в Москві.
Як відзначають історичні зведення, число погромників могло досягати 120 тисяч чоловік. Владою планувалося насильницьке виселення німців з Поволжя до Сибіру, однак реалізовано воно не було. Згідно з постановою від березня 1917 року, всі "ліквідаційні" заходи були припинені.
Радянський період і наші дні
Складнощі в життя російських німців починаються і в період Другої світової війни. В СРСР балтійським німцям давалося право на виїзд в Рейх. У 1941 році виходить Президія «Про переселення німців, які проживають в районах Поволжя», результатом якого стала ліквідація Автономної Республіки німців Поволжя. Після закінчення війни німецькому населенню не було дано дозвіл повернутися на залишені землі, через що картина їх розселення збереглася до кінця радянського періоду.
Як показує статистика на сьогоднішній день в Росії проживає близько 500 тисяч німців, проте близько півтора мільйонів чоловік є нащадками російських німців. У наш час діє маса різних організацій, спрямованих на збереження культури цієї етнічної групи, що значно відрізняється як від російських, так і від "чистих" німців. Вони стали невід'ємною частиною історії своєї нової батьківщини.
На згадку про тих, хто служив Росії вірою і правдою, загинув на полях битв або став жертвою репресій, в Санкт-Петербурзі було встановлено меморіал «Німцям Росії». Надалі цю ініціативу підтримали кілька інших російських міст, і один тільки цей факт говорить про значущість вихідців з Німеччини, що присвятили своє життя Росії.
Російські німці стали не просто одним з народів Росії, але і людьми, що внесли свій вклад в розвиток країни. Завдяки їм в Москві були відкриті Інженерна та Артилерійська школи.
Виходець з Німеччини, Адам Вейде, своїми роботами заклав основи російського військового статуту. Знаменитий письменник німецького походження Денис Фонвізін виступив творцем нового жанру в російській літературі - побутової комедії. А його співвітчизник, радянський математик Отто Шмідт, виступив ініціатором реформ в системі освіти. Всі вони належали до німецького народу, однак працювали на благо нової батьківщини - Росії.