Бельгійські вчені провели дослідження, в ході якого вивчили подробиці процесу запам'ятовування інформації на несвідомому рівні. З'ясувалося, що в таких умовах запам'ятовувати інформацію допомагає внутрішня система винагороди.
Свій експеримент вчені, що представляють Льовенського католицький університет (Бельгія), провели із залученням приматів - істот, родичі яких були предками сучасної людини. У процесі дослідження мавп завантажували будь-яким непростим завданням, при цьому, в ході виконання тесту, їм демонстрували зображення розмитою фігури або особи людини. Варто відзначити, що завдання спочатку підбиралися так, щоб воно не мало зв'язку з розпізнаванням облич і фігур, що зумовлювало певну "абстрактність" тварин. Поки ними виконувалася робота, дослідники стимулювали у приматів вентральную область покришки. Даний мозковий відділ організму є головним постачальником дофаміну і саме в ньому починається сукупність нейронних ланцюжків, які використовують згаданий гормон для транспортування сигналу. В результаті з'ясувалося, що при одночасній демонстрації картинок і стимуляції вентральній області покришки відбувалося гарне запам'ятовування мавпами картинок. А ось без стимуляції такі подробиці в "несвідомих картинках" вислизали від мавп.
Далі фахівці просканували мозок приматів для виявлення більш-менш активних областей, і виявилося, що стимуляція вентральній області покришки сприяла відчутного поліпшення роботи зорових центрів і центрів пам'яті. Як вважають вчені, мережа дофамінових сигналів системи підкріплення була стимулятором обробки і запам'ятовування зорових образів. Таким чином, зображення "записувалося" в пам'ять навіть без додатка для цього свідомих зусиль.
На думку дослідників, таким же чином в пам'ять можуть западати і звуки, але головне - за подібним сценарієм працює не тільки організм мавпи, а й людини. Більш того, аналогічно в людському мозку здатні осідати навіть власні думки, які є внутрішніми стимулами. Втім, опрацювання такої гіпотези вчені залишили до наступних досліджень. Матеріали наукової роботи були опубліковані в журналі Neuron.