Вчені розкрили таємниці генеалогії мамонтів з льодовикового періоду завдяки найстарішою ДНК в світі

Anonim

Вчені розкрили таємниці генеалогії мамонтів з льодовикового періоду завдяки найстарішою ДНК в світі 16670_1
commons.wikimedia.org

Вчені на чолі з генетиком Лавом Даленом представляє Центр палеонтології Стокгольмського університету розкрили таємниці генеалогії мамонтів з льодовикового періоду. Це вдалося здійснити завдяки найстарішою ДНК в світі отриманої з заморожених у вічній сибірській мерзлоті туш древніх тварин.

Дослідники змогли витягти ДНК мамонтів з корінних зубів вимерлих представників сімейства слонових. Вік отриманого генетичного матеріалу налічує близько 1 2 млн. Років. До недавнього відкриття найстародавнішої з відомих ДНК вважалася ДНК доісторичної коні жила на території сучасного Юкону (Канада) 560-780 тисяч років тому.

Міжнародна команда вчених відтворила послідовності ДНК з трьох наявних зразків з метою вивчення генеалогічного древа мамонта.

Варіації в генетичному матеріалі показали як еволюціонували 10-тонні створення з іклами в епоху коли крижані щити товщиною в кілометр покривали більшу частину Північної півкулі і виявили раніше невідомого предка мамонтів який колись бродив по Північній Америці.

"За допомогою цієї гігантської ДНК можна безпосередньо спостерігати за еволюцією тривала понад мільйон років" - вважає генетик з Іллінойського університету в Урбані-Шампейн Альфред Рока. Помітні зміни в геномі що дає зрозуміти як еволюціонуючи один вид поступово перетворюється в зовсім інший зазначив експерт. Палеонтологи британського Музею природознавства пояснили: арктична вічна мерзлота зберігає до 10 млн. Скелетів гігантів з бивнями. Після вилучення з льоду деякі туші не руйнуються а шерсть і тканини виявляються неушкодженими. З подібних матеріалів фахівці та витягають ДНК для подальшого дослідження з метою дізнатися більше подробиць про життя і середовища проживання мамонтів.

Аналіз зразків ДНК отриманих з туш древніх тварин виявлених на території північно-східного Сибіру в 1970 році показав що два з них належать степовому мамонтові - Mammuthus trogontherii (Вид жив в плейстоценовую епоху в Євразії). Зростання степового мамонта становив 4 7 метра а довжина бивнів становила майже 5 метрів. Володарем третьої ДНК виявився шерстистий мамонт - Mammuthus primigenius. Команда вчених з'ясувала що один із степових мамонтів належить до еволюціонував групі чиї особи поступово перетворилися в вид Mammuthus primigenius. Керівник роботи доктор Дален не цурається гіпотези про існування двох різних видів мамонтів.

В рамках іншого дослідження фахівці в японському університеті кіндай спробували "повернути до життя" гігантських тварин льодовикового періоду. Вони використовували ДНК виявленого в Сибіру мамонта віком близько 28 тис. Років і впровадили генетичний матеріал в клітини гризунів. Через сильний пошкодження гени виявилися непридатними для повноцінного функціонування - не було виявлено жодної ознаки молекулярної активності яка б забезпечила поділ клітин. Лав Дален не вірить в результативність спроб відродження мамонтів і скептично ставиться до подібного роду експериментів.

Читати далі