22 березня посол Євросоюзу в Білорусі Дірк Шубель з підтримкою ідей білоруської опозиції. Він заявив про необхідність переговорів влади з її представниками, які «повинні привести до вільних демократичним виборам в цьому році». При цьому Брюссель готовий розширювати санкції щодо офіційного Мінська і продовжувати фінансову білоруського громадянського суспільства. Для чого і як ЄС співпрацює з політичними активістами Білорусі, проаналізувала доктор політичних наук, професор СПбДУ Наталія Єрьоміна.
Засади зовнішньої політики ЄС
Підтримка громадянського суспільства в третіх країнах, повістка прав людини і демократизації залишаються основними у зовнішній політиці ЄС, який представляє себе як гаранта демократичних процесів. Сприяючи демократизації тієї чи іншої країни, Євросоюз використовує різні методи, починаючи від санкцій, закінчуючи конкретними преференціями в торгово-економічній сфері. Крім того, саме торгово-економічне партнерство залежить від погляду ЄС на політичну ситуацію в країні-партнері і виконанні її урядом певних політичних вимог і реформ.Таким чином, Брюссель виступає в ролі судді і суворого вчителя одночасно, визначає, що країні-партнеру необхідно виконати, і карає за невиконання своїх розпоряджень.
Тому діалог Євросоюзу і Білорусі обумовлений вимогами з боку Брюсселя провести політичні реформи в Білорусі, допустити опозицію до політичних процесів і ввести мораторій на смертну кару. Пострадянські країни, що входять в Східне партнерство, взаємодіють з Брюсселем саме в таких заданих ЄС рамках.
Важкий діалог Мінська і Брюсселя
До найбільш важким для співпраці, з точки зору Брюсселя, країнам належить Білорусь, адже вона чітко і послідовно відстоює свою позицію щодо внутрішніх політичних процесів. Саме з цієї причини в відношенні неї Євросоюз найчастіше використовував інструмент санкцій. Так, обмежувальні заходи щодо Білорусі в черговий раз були продовжені. Більш того, серпневі протести 2020 р забезпечили можливість представникам ЄС в особі глави Євродипломат Жозепа Борреля дуже жорстко заявити про порушення прав людини, про відсутність легітимності президента Олександра Лукашенка, про якісь безпрецедентних репресіях проти активістів Координаційного центру.
При цьому така жорстка позиція Брюсселя щодо офіційного Мінська позбавляє його можливості розвивати співпрацю з ним. Тим більше, ЄС дійсно вибрав в якості основного інструменту співпраці батіг щодо уряду і пряник щодо громадських, переважно опозиційних, організацій.
Так, 2 жовтня 2020 року Рада ввела обмежувальні заходи відносно 44 осіб, визнаних винними у репресіях і залякування мирних демонстрантів, членів опозиції і журналістів після президентських виборів 2020 року в Білорусі, а також за неправомірне ведення виборчого процесу. Обмежувальні заходи включають заборону на поїздки і заморожування активів. Заборона на поїздки не дозволяє включеним в перелік особам в'їзд на територію ЄС або транзит через них, в той час як заморожування активів використовується проти економічних ресурсів перерахованих осіб. Крім того, громадянам і компаніям Євросоюзу заборонено співпрацювати з тими, хто знаходиться в списку санкцій. У листопаді 2020 послідував другий раунд санкцій, вже відносно Лукашенка і 14 інших офіційних осіб.
У грудні 2020 були прийняті нові санкції проти високопоставлених посадових осіб, бізнесменів і компаній, «які співпрацюють з режимом або підтримують його», щоб вони таким чином «усвідомили, що підтримка режиму дорого їм обійдеться». Більш того, після серпневих подій в Брюсселі позначили, що «рівень участі Білорусі у Східному партнерстві залежить від загального розвитку відносин між ЄС і Білоруссю в контексті дотримання міжнародного права і прав людини», Білорусі було рекомендовано вирішити проблеми прав людини відповідно до вказівок ЄС.
Таким чином, Євросоюз провів чітку розділову лінію, відокремивши громадянське суспільство від влади. І, безсумнівно, він буде сприяти поглибленню цього розриву і зростання недовіри між суспільством і владою, оскільки в якості легітимного представника білоруського сусідства називає виключно Світлану Тіхановском. Тому тут немає альтернатив. ЄС, роблячи жорсткі заяви, не дозволить собі проявити гнучкість.
Громадянське суспільство в центрі політичної місії
На сьогоднішній день Євросоюз сформував майданчики і механізми його підтримки. Уже в грудні 2020 р Єврокомісія виділила € 24 млн на допомогу представникам білоруського громадянського суспільства. Причому, глава політики сусідства та розширення навіть особливо підкреслив, що «ЄС вражений сміливістю білоруської опозиції, а виділену суму розглядає як перший крок в наданні їй допомоги». Більш того, ця сума - лише частина з € 53 млн, які він мобілізував на підтримку громадськості Білорусі після серпневих подій.Брюссель вказує, що «ЄС прихильний політиці критичного взаємодії з Білоруссю ...». Він провів кілька зустрічей, присвячених конкретної підтримки громадянського суспільства в Білорусі. Наприклад, в січні 2021 року відбулася зустріч представників Євросоюзу, які спільно з Тіхановском обговорювали, які заходи будуть корисні для опозиції. У лютому 2021 року в ЄС відзначили День солідарності з Білоруссю. В цей день в Брюсселі зробили заяву про те, що «ЄС активізував свою підтримку народу Білорусі і готовий допомогти демократичної Білорусі різними засобами, включаючи всеосяжний план економічної допомоги».
Крім цього, країни Євросоюзу (Польща, ФРН) повідомили про те, що прийняли рішення підтримати громадських активістів. Серед заходів підтримки - освітні програми для опозиціонерів, виплата їм стипендій та прийом до навчальних закладів ЄС. Наприклад, у ФРН на ці завдання виділені € 21 млн.
А зовсім недавно, 18 березня 2021 р делегація Євросоюзу в Білорусі оголосила конкурс пропозицій щодо проектів, які будуть реалізовані в Білорусі із загальним бюджетом в € 3 млн. Мета проектів - розвиток гендерної рівності, посилення голосу молоді.
підсумки
Таким чином, в ЄС визначилися зі ставленням до білоруського уряду, зробили ставку на опозицію та громадянське суспільство.
Всі проекти, що пропонуються зараз Білорусі Євросоюзом, пов'язані саме з наданням допомоги у вирішенні різних громадських завдань, причому швидше за пов'язаних з іміджем ЄС, ніж з реальними соціальними викликами.
Очевидно, що офіційний Мінськ не піддається політичному тиску, але при цьому не зацікавлений в повний розрив відносин з Брюсселем. У цій ситуації деякі групи громадських активістів отримають перевагу в прямому взаємодії з офіційним Євросоюзом. Тому білоруське суспільство періодично все-таки буде час від часу трусити.
Наталія Єрьоміна, доктор політичних наук, професор СПбДУ