Після Жовтневої революції 1917 року представникам експлуататорських класів довелося туго, їх переслідували і гнобили. Аналогічна доля повинна була осягнути і братів Егнаташвілі, які були нащадками княжого роду з Грузії, чий батько володів кількома трактирами.
Однак, для них все склалося інакше. Замість переслідувань і гонінь вони фактично були обласкані більшовиками. Особливо вдало склалася доля молодшого брата - Олександра. Йому вдалося дослужитися до звання генерала НКВС. Можливо, що кар'єрному росту він був зобов'язаний спорідненості з самим Йосипом Сталіним.
Комісар держбезпеки А. Я. Егнаташвілі / wikipedia.orgГрузинський купець 2-ї гільдії Яків Егнаташвілі разом зі своєю сім'ї в кінці 19 століття проживав в Горі. Чоловік мав у власності виноградники, тому вважався великим виноторговцем. У той час в його будинку працювала прачкою Катерина Геладзе - мати Сталіна. Існують відомості, що Катерина завагітніла від Якова Егнаташвілі, а не від свого чоловіка Віссаріона Джугашвілі. Останній в той рік працював на взуттєвій фабриці в Тифлісі.
Історик Саймон Себаг-Монтефіоре відзначає, що одного разу Катерина Джугашівлі вимовила фразу, яку можна розцінювати по-різному: «Егнаташвілі завжди намагався допомагати нам у створенні нашої сім'ї». Природно, ніяких інших доказів біологічного батьківства Якова Егнаташвілі не було і не існує. Варто відзначити, що сини купця були дуже дружні з Йосипом Джугашвілі, адже він багато часу проводив в їхньому будинку.
Василь Якович-старший син купця брав участь у революційній діяльності. У роки влади Йосипа Сталіна він обіймав посаду секретаря Президії Верховної Ради Грузинської РСР.
Його братові Олександру пощастило ще більше. Ось як склалося його життя. Відучившись в училище в Грузії, він зайнявся цирковий французькою боротьбою (він був чемпіоном за національною єдиноборства чидаоби). Його називали «красень-кавказець» і він здобув багато перемог на арені. Однак успішну кар'єру довелося завершити, адже його батько бажав, щоб син продовжував його справу. Взявши стартовий капітал, Олександр поїхав в Баку, щоб торгувати вином в ресторані. У Тифліс він повернувся тільки тоді, коли бізнес почав процвітати. Революція і все її наслідки ніяким чином не торкнулися справу Егнаташвілі. Олександр володів рестораном аж до закінчення 20-х років, поки, після згортання НЕП, його не заарештували за несплату податків. Незабаром його звільнили, звичайно ж, не без участі Сталіна, і він поїхав до Москви. Його життя круто змінилося, а всі звинувачення зняті. Та й як же інакше, адже тепер він обіймав посаду завідувача господарством будинку відпочинку ЦВК в Форосі.
Кар'єрний ріст не змусив себе чекати: Егнаташвілі перевели в Москву на посаду директора будинків відпочинку. А з 1937 року він зайняв посаду заступника начальника охорони Сталіна по господарській частині. Фактично ж він був кухарем і розпорядником бенкетів при Сталіні. Егнаташвілі особисто пробував всі страви, які потрапляли на стіл вождя, становив меню. Саме він, Олександр Егнаташвілі, є свого роду родоначальником «кремлівської кухні», що поєднує в собі російські, кавказькі та французькі страви.
Олександр Егнаташвілі є володарем Ордена Кутузова I ступеня, носив звання генерал-майора державної безпеки. Його він удостоївся за участь в проведенні Ялтинської конференції. Він помер в 1948 році. Василь Егнаташвілі помер в кінці 1950-х років.